19 січня 2011 року у Кіровоградському обласному художньому музеї відкрилася експозиція, присвячена черговій річниці від дня проголошення 22 січня 1919 року Акта злуки Західно–Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою, який був ратифікований наступного дня Трудовим Конгресом як «Універсал Соборності». Нажаль і цей, п’ятий за рахунком, універсал в новітній історії України став черговою декларацією намірів, гарним жестом, фразою.
 

Ненадовго зробивши вигляд, що досягнутий результат і був реальною метою, представники обох сторін засіли за мемуари і створили цілу серію видань з умовною назвою «Українська Соборність» та підзаголовком «Як і чому вона не відбулась». Серед наведених причин найбільш популярними були: відсутність школи конституціоналізму та європейського виховання у “наддніпрянців”, надмірна обережність та консерватизм “галичан”; неспроможність України, за визначенням Євгена Маланюка, «зробитися необхідною, як штани» для світу в цілому та Європи зокрема, що у свою чергу постійно створювало ситуацію вибору з-поміж варіантів чужого вибору. Спільною для обох сторін вадою можна вважати заклинальну ритуальну багатослівність. Слова подекуди повністю замінювали собою діяльність.
Сподіватися у таких умовах на Соборність України в адміністративно-територіальному сенсі – завелика розкіш навіть для наївного. Інша справа, якщо скористатися притаманним філософській думці тлумаченням цього терміну і сприймати Соборність як духовний феномен. Прагнення до Соборності, як до злиття індивідуального та соціального, ідеального типу відносин між людьми і народами, способу об'єднання зусиль, шляху вирішення проблем, існувало серед українців завжди і знайшло свій відбиток в образотворчому мистецтві радянського періоду зокрема.

В експозиції представлені картини з фондів музею – пейзажі, що передають природне розмаїття, багатовимірність нашої країни. На полотнах Сергія Шишка «Київ. Площа Б. Хмельницького» (1954), Василя Чегодара «Київ сьогодні» (1971), Антона Кашшая «Долина Свідовець» (1960), Степана Письменного «Слобожанський начерк» (2009) та Петра Покаржевського «Кримський берег» (1957) зображено природні та урбаністичні ландшафти різних регіонів України, тим самим підтверджуючи думку, що саме різноманітність є запорукою єдності.
 

Ідея Соборності як органічного союзу вільних особистостей, з'єднаних взаємною повагою, актуальна для сучасного суспільства, яке шукає нові форми для забезпечення єдності при збереженні повноти та різноманіття своїх частин.
 

Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99.

Володимир Мороз – науковий співробітник відділу науково-
просвітницької роботи Кіровоградського
обласного художнього музею