16 травня 2009 року в Кіровоградському обласному художньому музеї відкрито виставку художніх творів народного художника України, голови Кіровоградської обласної організації Національної спілки художників України Михайла Володимировича Надєждіна до 74-ої річниці з дня народження та відзначення Міжнародного дня музеїв.

Народився М.В.Надєждін 18 травня 1935 року в с. Костянтинівка Хотенського району Сумської області. В 1939-1954 роках проживав у місті Білопіллі Сумської області. В 1962 році закінчив Дніпропетровське державне художнє училище ім. Є. Вучетича. Навчався у Миколи Родзіна, Якова Калашника, Георгія Чернявського. З 1963 року живе в Кіровограді. Член Спілки художників України з 1988 року. З 1989 року і до нині очолює Кіровоградську обласну організацію Національної спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України з 1994 року, народний художник України з 1997 року. У 2005 році художник став лауреатом обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна у номінації «новітні спрямування».

У 2008 році Розпорядженням Президента України Михайлу Володимировичу призначено довічну державну стипендію як видатному діячу культури і мистецтва.
М. Надєждін учасник всесоюзних, республіканських, регіональних, зарубіжних (Канада), міжнародних виставок (Болгарія, США). Працює в напрямку авангардного мистецтва.

Для творчості художника характерне переосмислення традиційних сюжетів в живописі, надання їм нової художньої форми. Також для багатьох робіт художника характерне іронічне відношення до дійсності. Емоційність, експресія, пошуки кольорової гармонії, імпровізація – основні принципи творчості М. Надєждіна.

Митець сприймає світ з надією, і мабуть тому його ніколи не покидає почуття гумору. Той самий гумор, який іскриться з образів ранніх робіт, стаючи з часом стриманішим - тепер вже - іронічна посмішка в полотнах вісімдесятих. «Весілля», «Святковий день», «Сон. Віра і Андрій», «Флора і фауна», «Автопортрет» - ці роботи представлені в експозиції. Мажорність кольору, деяка театралізованість композицій викликають у глядача почуття самоіронії дивної легкості. Ти ніби в просторі, в повітрі, ти – і душа, яку не можна знищити. Ці твори неначе кажуть нам, що політики приходять і відходять, а мистецтво і душа вічні. І, мабуть, тому Михайло Надєждін з такою легкістю увійшов у новий час, у неминучість якого він вірить.